«Т.Г.Шевченко – геніальний син українського народу»
Мета. Розширити знання учнів про генія українського
народу – Т.Г.Шевченка; ознайомити учнів з біографією поета, його творчістю;
розвивати мовлення, мислення, увагу; виховувати любов до книги, бажання читати
твори Т.Г.Шевченка; виховувати почуття гідності і любові за свій народ,
прагнення зберігати в пам’яті історію свого народу.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка,
«Кобзар»,виставка творів поета, репродукції картин поета, мультимедійна
презентація.
Хід заходу
І. Організаційний момент.
В добрий день і в добрий час
Ми зібралися із вами.
Тихо надворі, ні вітру, ні хмар,
Ані шелесне верба височенька.
Наш клас має «Кобзар»,
І вголос читає Шевченка.
ІІ. Оголошення теми і мети заходу.
Мотивація діяльності.
Хто акровірш прочитає.
Про що піде мова – взнає.
Ти мусиш нам слівце назвати,
Адже умів він один
Рабів німих захищати,
А хто так оспівав, як він,
Садок вишневий коло хати?
Вчитель. Наш захід ми присвячуємо видатному
українському поету і художнику Т.Г.Шевченку. Ознайомимося з його біографією,
вклонімося світлій пам’яті поета. Ім’я Т.Г.Шевченка невіддільно пов’язане з
Україною. В ньому наша історія, наша мрія, наша надія.
Вступна бесіда.
- На Черкащині , в селі Моринці, у родині
селянина – кріпака 9 березня 1814 року народився хлопчик ( Показую на карті
України Черкащину, село Моринці).
- Подумайте, що означає слово «кріпак»? ( Діти
відповідають).
- Звернемося до «Довідкового бюро»
«Довідкове бюро» : кріпак – людина, закріплена
за паном, яка на нього працює. Пан міг кріпака купити, продати, виміняти, як
річ, карати.
- Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими,
безрадісними. Коли Тарасові було 9 років померла його мати. А в 11 років від
злиднів і важкої роботи помер батько. Хлопчик залишився сиротою. Тарас дуже
хотів читати, писати, малювати. Як випадала вільна хвилина він , сховавшись у
бур’янах, малював усе, що бачив довкола. Дуже хотів вчитися. Та вчитися
прийшлося при церковній школі у дяка. Потім служив у пана Енгельгарда хлопчиком
– козачком. На життєвому шляху зустрів багато розумних людей, які побачили в
ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомогли з навчанням в Академії
художеств. Ставши вільною людиною в 24 роки, Тарас написав багато поетичних
творів, які увійшли до збірки «Кобзар». Пани і цар злякалися віршів і заслали
поета у далеку пустелю – на заслання, подалі від рідної України. Але не
скорився Тарас і потайки писав і малював. Через 10 довгих років повернувся він
із заслання змучений, хворий, але не зломлений. Помер Т.Г.Шевченко в
Петербурзі, пізніше його було перепоховано у Каневі на Чернечій горі, яка тепер
зветься Тарасовою.
Гра «Диктори».
(Читання віршів Т.Г.Шевченка та віршів про
Т.Г.Шевченка.)
*** ***
…Світє, Зоре моя вечірня,
край неба палає, зійди над горою,
соловейко в темнім гаї поговорим тихесенько
сонце зустрічає. в неволі з тобою.
Тихесенько вітер віє, Розкажи, як за горою
степи, лани мріють, сонечко сідає,
між ярами над ставами як у Дніпра веселочка
верби зеленіють. воду позичає…
Сади рясні похилилисть, Т.Шевченко
тополі поволі
стоять собі , мов сторожа,
розмовляють з полем.
Т.Шевченко
*** ***
Встала й весна, чорну землю Зацвіла у лузі
сонну розбудила, червона калина,
уквітчала її рястом, ніби засміялась
барвінком укрила; дівчина – дитина.
і на полі жайворонок, Любо, любо стало,
соловейко в гаї пташечка зраділа
землю, убрану весною, і защебетала.
вранці зустрічають… Т.Шевченко
Т.Шевченко
Портрет Т.Шевченка
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:
Як вівці він пас – ще малий був хлопчина,
А виріс – великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься «Кобзар».
Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати, Великий усім
заповіт.
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш батько, великий Тарас.
Леся Храплива
Кобзар
Маю я книжок багато,
Та найбільший маю дар:
- Чемна ти! – сказав раз тато,
Дарував мені «Кобзар».
В «Кобзарі» садки квітучі
І на конях козаки,
І русалки там на кручі…
Мов найкращі це казки!
Я вже вмію «Гамалію»
І «Підкови» вмію пів,
І колись вернутись мрію
До Тарасових степів.
Як Тарасові віддячу,
Що мене так гарно вчить?
Не годиться – добре бачу
Бути винній і на мить!
Я буду його читати
За усе, що нам зробив,
Пильно мову цю вивчати,
Що її він так любив.
Він тоді на мене гляне
Зі стіни, з-під рушника:
- Справді, вчиться непогано –
Славна дівчинка така!
Леся Храплива
Творча робота.
(Скласти прислів’я).
- Шевченко Тарас наче …. зорі.
- Шевченкові твори сяють, мов… сонце для вас.
- Шевченків «Кобзар» - то для народу… не
забудем.
- Ми Шевченка славить будем і ніколи… великий
дар.
- Шевченко дужий був не силою, а… увесь світ.
- Тарасів «Заповіт» облетів….. словом мудрим.
Розгадування кросворда.
1) … вишневий коло хати. ( садок).
2) Поговорим тихесенько
в … з тобою. ( неволі).
3) Додолу … гне високі
горами хвилі підійма. ( верби).
4) … моя вечірняя
зійди над горою. ( зоре).
5) Поклала … коло хати
Маленьких діточок своїх. ( мати).
6) Реве та стогне … широкий. ( Дніпр).
Експрес
– опитування. Технологія «незакінчене речення».
• Тарас Григорович дуже часто називав своєю
батьківщиною село … ( Кирилівку).
• Ще з дитинства були виявлені у Тараса
Шевченка здібності до … (малярства).
• У 1840 році Т.Шевченко надрукував поетичну
збірку … ( «Кобзар»).
• Соціальний стан Тараса у дитячі роки … (
Кріпак).
Пам’ять про поета вічна.
Минає вже 200 років з дня народження
славетного сина України Т.Г.Шевченка. Народ пам’ятає про свого Кобзаря,
вшановує його пам’ять : його ім’ям названо парки, театри, вулиці. У 1939 році
його ім’я присвоєно Київському державному університету. На майданах міст і сіл
споруджено пам’ятники поету. Не лише в Україні вшановують його пам’ять. В
багатьох країнах світу : Канаді, Угорщині, США, Парагваї, Франції, Аргентині
стоять пам’ятники Шевченку.
Підсумок заняття.
Гра «Шифрувальник».
Хто такий був Т.Г.Шевченко?
Т . р . с Гр . г . р . в . ч Ш . вч . нк . - в
. л . к . й . кр . їнськ . й п . . т, х . д . жн . к.
- Завершити нашу бесіду хочеться словами,
якими поет звертався до своїх нащадків, до нас з вами.
« І мене в сім’ї великій…» ( читання
«Заповіту» )
Немає коментарів:
Дописати коментар